Патріотичні вірші

Юрко Покальчук

Україно моя, Україно!

Україно моя, Україно,
Воронятко з гнізда упало,
Чом забули тебе твої боги,
Чом же мрії твої приспали,
Залишили самі тривоги,
Україно моя, Україно!

Твої вежі, собори і мури
Під пилюкою в сутінках часу
Оповиті туманом заснули
І забули сини твої гасла,
Україно моя, Україно!

Довгий присмерк і ніч без світання…
І в болючих незгоєних ранах
Ми свічками самотніми танем,
І коли той ранок настане!
Україно моя, Україно!

Марія Познанська

Наш рідний край

Щоб довелося мандрувати –

Піти по рідній всій землі:

У кожне місто завітати,

У кожнім побувать селі, -

То навіть би за сотню років

Цього б не встигли ми зробить:

Простори в нас такі широкі,

А міст і сіл – що не злічить!

Євген Маланюк

Лист

Так. Без Тебе повільна, нестямна загибель,

Батьківщино моя, Батьківщина німа!

Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі

Мстить, нагадуючи, що Тебе нема.

А пусті, нескінченні, бездонні ночі,

А ворожі, навіки вже страчені дні,

Коли марно палаєш, а ворог регоче,

А доба ось гримить у залізі й вогні.

І от знову дощі. Не дихнеш, не промовиш

Крізь завісу просторів у скудний мій день

Ані леготом піль, ані квітом любові,

Ані шумом топіль, ані вітром пісень.

Та у муках ночей, під нещадними днями,

За безкрилим триванням цих згублених літ

Виростає ось мудрість, важка наче камінь,

– Одинокий безрадісний плід.

Олесь Гончар

Україні

Плюндруються твої сади,

Твоє чужинець поле крає.

Вже лицарів твоїх сліди

У полі вітер замітає.

Та все ж люблю тебе, ясна,

Як гнаний син нещасну матір.

Тобі по краплі, всю, до дна

Готовий кров свою віддати.

І не страшить мене Сибір,

І не страшать кайданів дзвони.

Велика Україно, вір:

За тебе встануть ще мільйони.

І лицемір’я упаде,

І славословіє погине.

Розправить крила молоде

Безсмертне плем’я України.

Олександр  Олесь

Прапор

Синій, як море, як день, золотий —

З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний наш прапор високо несім!

Хай він, уславлений, квітне усім!

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

Гляньте, жита в ньому золото ллють.

З жита й волошок наш прапор ясний.

З неба і сонця, як день весняний.

Микола Бакай

Україні

Горнусь до тебе, Україно,

Як син до матері, горнусь.

За тебе, рідна і єдина,

Щодня я Богові молюсь.

Щоби послав щасливу долю

Тобі - народу моєму,

Щоб освятив жадану волю,

Що дарував тепер йому.

Горнусь до тебе, Україно,

Щоб нас ніхто не роз'єднав.

Підставлю плечі, щоб калину

У лузі вітер не зламав.

У нас є лицарі й гетьмани,

Що за собою поведуть,

І вікові глибокі рани

На нашім тілі заживуть.

Молюсь за тебе, Україно,

І свої сили віддаю,

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову.

Очистимо усі джерела,

Дніпро-Славутич оживе,

І заспіваєм: "Ще не вмерла

Вкраїна наша і не вмре!"