Усенко
Яна
До самої ночі…
Кожен день, і безупинно, я вивчаю мову,
Весь набір тяжких цих правил повторюю знову.
Сто разів перечитаю – далі практикую,
А в думках свій список мрій я постійно чую!
Спершу справа невідкладна – купатись у морі…
Ну а ввечері ж, звичайно, – прогулянка, зорі…
Раптом новина згадалась: «Iphone-7» вже існує,
«Не відмовилась від нього б», – думка фантазує…
Схаменулась, потягнулась – почала спочатку,
Прочитала, подивилась, зробила зарядку.
Зосередилась на мові: «Розповім, що згадаю…»
Але все ще у підручник оком підглядаю.
Подивилася на стелю, помітила пляму,
Потім плавно перейшла на кольорову гаму,
Не співпадає поєднання в різницю дюймову,
Тут ударить, немов струмом: «Я ж вивчаю мову!!!»
На годиннику дванадцять, я ще не здаюся,
Рідну мову плідно вчу, на неї молюся.
Позіхаю раз у раз, закриваю очі…
Отак вивчаю мову нашу до самої ночі.
Харченко Вікторія
Як я готуюсь до уроку української мови
Хочу
розповісти вам про своє щоденне заняття – вивчення української мови. Урок із
цього предмету в мене майже кожного дня, і тому щодня сиджу та гризу граніт
науки. Та здається, що скоро цей граніт згризе мене, бо правила вже починають
мені снитись. Наприклад, колись ми всім класом шукали помилки на вивісках, так
я ще довго ходила й подумки виправляла їх. Але важливо не це, а ось що…
Отже,
приходжу я з пар і починаю виконувати домашнє завдання. Розкладаю всі книжки та
зошити навколо себе та й сиджу, як принцеса на горошині. Здається, що скоро з
цих підручників я зроблю собі височезну гору.
Іноді я
читаю лежачи, і тут неважко здогадатись, що зі мною трапляється. Так, моя
персона засинає і зошит падає на мене.
Коли ж
пишу щось серйозне, дівчата починають сміятись, і тоді півгодини ніхто нічого
не робить.
До
речі, у нас у гуртожитку є серйозна проблема: раптово зникає гаряча вода, і
поки я чекаю дива (увімкнення води), то встигаю вивчити всі правила з
української мови.
Іноді
дівчата в кімнаті голосно розмовляють, і тоді поняття й терміни змішуються з
розповідями про собак і котів, хлопців та сосиски.
Найголовнішим
аспектом вивчення є правильно покладений під подушку зошит. Я вірю в це, хоча
це дитячі забобони.
А якщо
я дивлюсь відеоуроки, то довго не можу виплутатись із всесвітньої мережі.
Вчу я
зазвичай до опівночі. Звісно, що намагаюсь вивчити все, бо не дозволяє совість
лягти спати, не повчивши уроки. Весело виконувати завдання в гуртожитку.
Ось так
я вивчаю українську мову в ліцею.
Семенченко Василь
Як я готуюсь до уроку української мови
Вечір починається з того, що до моїх рук потрапляє книжка з української мови.
Так запускається процес навчання до ЗНО. Я інтенсивно й старанно
намагаюсь вчити правила, і моя система навчання відрізняється від інших, адже
зазвичай люди постійно змінюють пози: то сидячи читають, то по кімнатах з
місця на місце ходять, як мій дід казав: «Тільки те й робить, що пил підіймає,
а толку ̶ нуль». От я й вигадав свою систему навчання: от
навіщо самому напружуватись, ходити кудись за якимись знаннями, якщо можна
книжку туди відправить (у неї ж і крил для того вистачає, і літає вона швидше).
Так мій підручник політав через всі кімнати вдовж і впоперек. А кімнат в мене,
уже на слово повірте, ой, як багато. Знань, напевно, спіймав, поки літав,
більше, ніж в того, хто писав цей підручник.
Та це тільки підручник. А як домашнє завдання в зошит пишу, то взагалі
пекло починається! Я за зошит, а його немає! Одного разу застукав свого пса, як
він м’ясцем мазав мого зошита та між аркушів кісточок наскладав, то йому, наче
сендвіч, той папір, із приправою. Я б і приніс на урок зошит, та куди ж там, ну
як я можу пса голодним залишити, та й українська мова для нього як делікатес.
Як з’їсть – то все нові лайливі слова вигавкує. А я йому й кажу, що там такого
написано не було, то почерк такий у мене.
Ото я готуюсь і готуюсь, а воно ніяк! Тільки пес та підручник вчаться. І
стараюсь же з усіх сил, а воно все ніяк. Та нічого! Моя методика дієва, час
пройде – то мене пес усьому навчить, головне – щоб їв покраще.
Сірик Олександра
Підготувалася до уроку!
Усі друзі поспішають на вулицю грати,
А мені домашню з мови треба готувати.
Хоч я дуже полюбляю рідну мову вчити,
Та не хочуть правила зі мною дружити.
Ось беру конспект у руки, книжку відкриваю
І з натхненням сторінки вчити починаю.
Я ті правила важкі не хочу учити,
Бо ще маю справ важливих багато зробити.
Серіал улюблений я не пропущу,
Тож швидко із розв’язника
завдання спишу,
А ще зайду в мережу швиденько на хвилину…
І час відпочивати. Вже маю сну годину.
Й ось на уроці вчителька конспект перевіряє,
І мене відповідать до дошки викликає.
Я мовчу і винувато опускаю очі,
А вона не помічає, чути мене хоче.
«Ти зі мною зібралася грати у мовчанку?»
Я ж кажу їй, що учила до самого ранку,
А згадати я не можу, бо мені ще спиться.
На що вчителька сказала: «Сідай. Одиниця!»
Немає коментарів:
Дописати коментар