Тернистий шлях України до незалежності

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.

Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.

Це рядки з Державного Гімну України, написаного поетом Павлом Чубинським, музика до нього створена композитором Михайлом Вербицьким. Українці – оптимістична нація, тому вірять у світле майбутнє країни. В усі часи наші предки мужньо боролися за те, щоб їхні діти й онуки жили в незалежній державі. А як її сприймає сучасна молодь? Щоб отримати відповідь на це питання, ми попросили ліцеїстів написати твір «Тернистий шлях України до незалежності». Контент-аналіз робіт показав, що старшокласники сприймають Батьківщину як «самостійну», «незалежну», «демократичну», «молоду», «сильну», «гостинну» державу. Проте вважають її «виснаженою», бо «здобута свобода заснована на крові нашого народу: видатні історичні діячі віддали власне життя за щастя співвітчизників». На думку старшокласників, «країна подолала нелегкий шлях, який пролягає через тернові хащі»: Україна «змогла пережити періоди заснування Київської Русі, козацтва, роки Першої світової війни, післявоєнного часу та жорстоких репресій, голодомору та Великої Вітчизняної війни, історичні вторгнення, боротьбу з панами, довгі роки радянського режиму»; тривалий час вона була «частиною Російської імперії», тому «не могла розправити крила», «розвивалася в нав’язаних їй суспільно-політичних умовах». На жаль, «хочуть порушити цілісність держави з багатовіковою історією та глибоким корінням». Та учні впевнені, що «вона обов’язково стане на одному щаблі з найрозвинутішими державами». «Ніхто не зможе поставити нашу неньку на коліна»: «Україна була, є і буде в серці кожного патріота».