Густинський Свято-Троїцький монастир

Проживаючи в рідному краю, часто не знаємо й  не цінуємо творінь наших предків,  натомість прагнемо пізнати інші міста, країни. Тож зараз здійснимо невеличку екскурсію селами Чернігівщини й по-новому подивимося на існуючі там історико-культурні пам’ятки.

 Густинський Свято-Троїцький монастир – це жіночий монастир Української православної церкви Московського патріархату. Розташований у селі Густиня, на правому березі річки Удай, біля міста Прилуки Чернігівської області. Заснований у 16 столітті ченцем Йоасафом, який разом з ієромонахом Афанасієм прийшов із Афонської гори та оселився тут для усамітнення. На землях князя Вишневецького, на острові, що заріс густим віковим лісом, і був збудований монастир. Дізнавшись про цілюще повітря та «живу підземну воду», сюди  почали прибувати люди з усіх куточків України. У 1614 р. була споруджена дерев'яна церква на честь Пресвятої Живоначальної Трійці (Троїцька церква). Керував монастирем  ігумен і настоятель Антонієвих печер. У 1615 році Михайло Вишневецький подарував грамоту на володіння островом Густинь, навколишніх лісів, лук та орних земель. У 1624 році збудовано нову церкву Успіння Богородиці, яка через 12 р. згоріла до тла. Відбудували монастир на новому місці, біля гаті, що вела через Удай до Роменського шляху. Лише за два роки вдалося побудувати Успенську церкву з трапезною, братські келії, перенести стару дзвіницю, обгородити монастир та обкопати його ровом. У 1639 році монастир відвідав митрополит Петро Могила, який установив хрест на місці будівництва нової церкви. Так було споруджено Церкву святої Трійці. За легендою, вона стоїть на тілах трьох мучеників. 1640 р., коли Прилуччина стала жертвою нападів татарської орди, подорожні поблизу монастиря натрапили на порізаних і кинутих на роздоріжжі дітей. Монахи поховали тіла в старій келії, не сказавши про це ігумену. Якось отець Ілля уві сні побачив трьох діток, які молилися перед Всевишнім, прохаючи милості Божої Густинській обителі та її братії. Уранці, дізнавшись правду, він наказав урочисто поховати прах жертв у гробниці, посеред монастиря, а над могилою спорудити вівтар на честь Святої Трійці. У повоєнні часи монастир став інтернатом для престарілих, інвалідів дитинства та психоневрологічних хворих. Лише  1993 року монахи знову повернулися до Густинського Свято-Троїцького монастиря. Тут знаходиться чудотворна ікона Божої Матері з немовлям на руках та часточки мощів святих Феодосія Чернігівського, Йоасафа Білгородського, Димитрія Ростовського, преподобних Лаврентія Чернігівського, Кукші Одеського, великомучеників Варвари й інші святих.